ВСЕНАРОДНИЙ ФРОНТ ПОРЯТУНКУ УКРАЇНИ — справжня Українська Правда

Олександр Кендюхов: Куди пливе корабель під назвою «Національна економіка»?
17.03.10 07:00
Всеукраїнська спілка вчених-економістів , Укрінформ. Для «Бізнес Гіда»
Хто має говорити в першу чергу про те, яку економічну модель обирати країні: політики чи економісти, адже давно відомо, що ці два поняття тісно взаємозв’язані. Не будемо на себе брати роль експертів. Для цього надамо слово українським економістам, науковцям. Яка їхня точка зору про нинішній стан і процеси в економіці країни та шляхи вирішення визрілих проблем. На ці питання дав відповіді голова Всеукраїнської спілки вчених-економістів Олександр Кендюхов.

- Найперше, як ви зі свого фахового бачення можете охарактеризувати нинішній стан економіки?

- Економічна безвихідь. Саме так. Державна економічна політика за дев'ятнадцять років української незалежності призвела країну до економічної безвиході і сьогодні Україна знаходиться на межі остаточної втрати економічної незалежності і формування маріонеткової держави.

Прикро, що усі минулі роки від низки урядів різного політичного толку ми чули тільки балачки про структурні реформи в економіці, адже її виробнича структура так і не змінилася з радянських часів. А звідси напрошується висновок, що державна інвестиційна політика всі ці роки була вкрай невдалою і в якійсь мірі навіть згубною. Тому, що ресурси країни спрямовувалися в ті сектори економіки, які ніяк не вливають на експортний потенціал. У результаті - національна економіка втратила конкурентоспроможність на світовому ринку. Як наслідок - ми не в змозі існувати без зовнішніх кредитних ресурсів.

- Кого ж винуєте? Де були вчені?

- Винна політична еліта, яка формує держані органи влади. Держава - інститут, покликаний забезпечувати довгострокове благополуччя суспільства. Відповідно, забезпечення цього благополуччя і має бути сенсом існування держави, визначати його головну мету.

Держава на сьогоднішній день не може дати суспільству відповідь на питання, якою буде економіка України через 25-30 років, наскільки якісним буде життя українців. Очевидно, що інститут держави ні вчора, ні сьогодні не в змозі реалізовувати функцію цілепокладання в системі забезпечення довгострокового благополуччя українського суспільства.

З перших років української незалежності держава була уражена двома хронічними хворобами - інтелектуальною слабкістю і злодійською жадібністю. Ніхто з політичної еліти навіть не задумувався, якою повинна стати економіка України через десятки років. Перше, що повинна була б зробити держава з моменту знаходження Україною незалежності - оголосити суспільству, яким чином вона збирається піклуватися про його довгострокове благополуччя, поставити перед країною чіткі стратегічні цілі.

Сподіваюсь, що з новим Президентом країни, яким став Віктор Федорович Янукович, ситуація в цьому аспекті значно покращиться.

- Сьогодні багато експертів прогнозують другу хвилю економічної кризи. Яка ваша думка з цього приводу ?

- Та хіба вже пройшла перша хвиля? Багатьма експертами не вірно трактуються головні причини української економічної кризи. Вони мають дещо інший характер, ніж в постіндустріальних країнах.

Зовнішні причини української економічної кризи треба розглядати крізь призму системних цивілізаційних зрушень, які в останній чверті минулого століття відбулися у ряді країн, таких як США, Японія, Південна Корея, де інтелектуальний капітал та інтелектуальна творча праця стали основними факторами виробництва, витиснувши на другий план матеріально-речовинний капітал, алгоритмічний і репродуктивний типи праці. У макроекономічному аспекті інтелектуальний капітал в процесі економічної глобалізації став головним чинником, який визначає місце країни у новій економіці. Самозростання інтелектуального капіталу грає у становленні нової економіки ту саму роль, що і самозростання матеріально-речовинного капіталу в індустріальній. Отже, зростання інтелектуального капіталу й ефективність його використання визначають перспективи розвитку економіки тієї чи іншої країни. Курс на завершення постіндустріалізації сьогодні держить Європейський Союз, стрімкий прорив у даному напрямку здійснює і Китай.

Світова економічна криза, що почалася в середині 2008 р. у країнах постіндустріального світу, як криза фінансового дисбалансу, виникла в наслідок експансії маркетингової філософії надспоживання, яка породила фінансово не забезпечену «кредитоманію» з одного боку і манію «кредитонадання» з іншого. Потім мильна кредитна кулька лопнула. Це мало катастрофічні наслідки, насамперед, для країн індустріальних, оскільки останні здійснюють обслуговуючу функцію для постіндустріальних економік. Якщо постіндустріальна економіка скорочує споживання - в індустріальних країнах автоматично зупиняється виробництво.

Внутрішні причини економічної кризи в Україні потрібно шукати, в першу чергу, в напрямку, за яким рухалася економіка України з перших років незалежності. Ще раз хочу підкреслити, що ні вчора, ні сьогодні в державі, як єдиної системи інститутів влади, немає чіткої, кількісно вираженої і конкретно позначеної в часі довгострокової мети соціально-економічного розвитку країни. З моменту отримання Україною незалежності ми можемо спостерігати тільки тактичні цілі інституту Президента, Кабінету міністрів, Верховної ради, що носять багато в чому особистісний характер і в симбіозі виявляють себе як лебідь, рак і щука у відомій байці Крилова.
Корабель під назвою «Національна економіка» ніколи не знав куди плити, тому і не було попутного вітру. Капітани весь час проводили на камбузі, а не на капітанському мостику. Сьогодні корабель прогнив та сів на міль. Це було неминуче.

- Ви вважаєте, що прийняття за пріоритет розвиток традиційних індустріальних секторів української економіки є помилковим?

- Підкреслюю, з перших років української незалежності політична еліта повинна була піклуватися про зміну структури економіки, направляти державні і приватні інвестиції в нові експортоорієнтовані високотехнологічні виробництва, в інтелектуальний капітал, націлюватися на постіндустріальний прорив. Замість цього вона підтримувала всіма силами морально застарілий індустріальний бізнес, з маніакальною жадібністю розкрадала державні гроші, на які будувала палаци, купувала дорогі авто та інші предмети розкоші. Сьогодні проблема індустріальних виробництв повинна бути проблемою їх «ефективних» власників, а не держави.

Якщо постіндустріальна інтелектуальна економіка в Україні не буде створена протягом найближчих 20-25 років, то єдине реальне майбутнє України - територія для розміщення шкідливих виробництв із дешевою робочою силою. Індустріально-аграрна економіка завжди буде знаходитися в рабській залежності від постіндустріальних країн і не зможе існувати без постійних кредитних уливань з-за кордону. Україна як незалежна країна залишиться усього лише ілюзією.

Єдиний вихід - форсоване формування в Україні експортоорієнтованої інтелектуальної економіки, для чого необхідно забезпечити стрімке зростання інтелектуального капіталу і розвиток інтелектуальної праці як основних факторів виробництва. І цей процес зобов’язана ініціювати та активно реалізовувати держава.

Як ви оцінюєте ті антикризові заходи, які сьогодні пропонує український політикум? Наприклад, стимулювання внутрішнього
попиту, відновлення іпотечного кредитування за рахунок ресурсів НБУ, будування автомагістралей, мостів та таке інше?

- Сподіваюсь, що політики на мене не образяться, але аналіз пропозицій сучасної політичної еліти щодо антикризових заходів і стратегічних аспектів економічного розвитку свідчить про подальше прогресування її економічної короткозорості.

Що таке стимулювання внутрішнього споживання в умовах, коли імпортні товари – левова частка ринку товарів масового попиту?

Це стимулювання економік Китаю, Туреччини, Індії, Європейського Союзу, США, Росії та інших. В умовах тотального захоплення споживчого ринку імпортними товарами стимулювання споживання цих товарів завдає великої шкоди національній економіці. Я розумію, якщо б шпигуни з названих країн агітували за стимулювання українського внутрішнього ринку, але коли це роблять ті, хто вважає себе патріотами України, це не зрозуміло.

Що таке відновлення іпотечного кредитування за рахунок ресурсів НБУ? Як впливає на національну конкурентоспроможність на світовому ринку масове будівництво житла в Україні? Аж ніяк! Проте, коли країні вкрай потрібні нові експортоорієнтовані виробництва, колосальні інвестиційні ресурси йдуть в створення об'єктів ніяк не пов'язаних з підвищенням конкурентоспроможності національної економіки на світовому ринку, відповідно ці інвестиції не ефективні з позиції збільшення прибутку від експортних операцій, а експорт - єдиний спосіб забезпечення надходження до країни не кредитних грошових ресурсів. Крім того переважна більшість оздоблювальних будівельних матеріалів імпортуються, що призводить до відтоку грошових коштів за межі країни. В сучасних умовах, з урахуванням життєво важливої необхідності підвищення національної конкурентоспроможності на світовому ринку, такий розподіл внутрішніх ресурсів є вкрай не раціональним.

Слід сказати, що стимулювання внутрішнього споживання товарів масового попиту та іпотечного кредитування не тільки ніяк не пов’язано з підвищенням рентабельності національної економіки на світовому ринку, а якраз і є одним з чинників сучасної економічної кризи в України. Навіщо наступати на ті ж самі граблі?

А як щодо будівництва доріг?

- Автомагістралей? Мостів? Сьогодні це не є «вузьке місце» в економіці. Наші магістралі не перевантажені. А міські дороги повинні фінансуватися з міських бюджетів і їх низька якість, як правило, не наслідок недостатнього фінансування, а наслідок розкрадання цього фінансування.

Країні, крім низькорентабельної сировинної продукції металургійної та хімічної галузей, аграрного сектору та незначної частки машинобудування, сьогодні нічого пропонувати на експорт. Це головна проблема!

З позиції підвищення конкурентоспроможності України на світовому ринку, економічний ефект від направлення державних коштів в масове будівництво доріг сьогодні буде таким же, як і від будівництва на теренах України єгипетських пірамід. Не з цього треба починати оздоровлення економіки!

А з чого треба починати? Які першочергові антикризові заходи ви пропонуєте?

- Всеукраїнська спілка вчених-економістів, яку я очолюю, з метою створення ефективних умов для інтенсивного розвитку вітчизняного виробництва з високим експортним потенціалом, вважає за необхідне проведення наступних першочергових антикризових заходів:

1) На три роки економічної стабілізації істотно обмежити споживче кредитування. Ця міра дозволить знизити споживання імпортних товарів, що стримуватиме відтік грошових ресурсів за межі країни і підвищить обсяг заощаджень і, відповідно, інвестиційний потенціал населення, а це позитивно відіб'ється на оздоровленні банківської системи через наповнення її депозитними вкладами.

2) Відмова на три роки від іпотечного кредитування населення.

3) Стимулювання банківської системи до інвестування у виробництво. Це, передусім, мають бути нові виробничі бізнес-проекти, продукція яких орієнтована на експорт. Істотне обмеження споживчого кредитування з одного боку і наповнення депозитної бази з іншого призведе до істотного зниження процентних ставок по депозитах, що, у свою чергу, створить умови для кредитування виробничої системи під невеличкі відсотки.

4) Жорстке державне регулювання банківської системи з метою недопущення знецінення гривні. Ні в якому разі не можна допускати навіть незначного падіння гривні до того моменту, поки експорт не перевищуватиме імпорт як мінімум на 30%. Більшість різких коливань валютного курсу, що раніше відбувалися, можна пояснити або спекуляціями на валютному ринку, або некомпетентністю Національного банку. Тому потрібне введення вкрай жорсткої персональної відповідальності керівників Національного банку за падіння курсу національної грошової одиниці.

5) Повна зупинка контрабанди. Колосальні масштаби контрабанди призводять не лише до недонадходження грошей до бюджету, але, що набагато небезпечніше - забезпечують постійне перетікання грошових ресурсів з України за рубіж. В умовах, коли імпорт істотно перевищує експорт, контрабанда імпортних товарів посилює знекровлення грошової системи України та ставить економіку держави в залежність від зарубіжних кредитних ресурсів. Держава при бажанні може цілком зупинити контрабанду протягом місяця. Але, вочевидь, такого бажання не існує.

6) Психологічне стимулювання скорочення внутрішнього споживання товарів масового попиту. Сьогодні країна повинна навчитися економити. Демонстрація з боку усіх інститутів державної влади скорочення споживання повинно стати прикладом для іншого населення. Необхідно також обмежити час рекламної дії на телебаченні як мінімум в п'ять разів і встановити жорсткі норми розташування рекламних щитів. Крім того, доцільно встановити свого роду акциз на рекламу імпорту, направивши усі отримані кошти на інвестиції у вітчизняне виробництво.

7) Створення державного банку інноваційного розвитку. Наведені вище заходи обов'язково призведуть до підвищення рівня заощаджень населення. Зважаючи на низький ступінь довіри населення до бізнесу і фактичної відсутності в Україні фондового ринку навряд чи населення самостійно інвестуватиме свої заощадження в бізнес-проекти. Створення державного банку інноваційного розвитку з його правильним позиціонуванням здатне у вигляді довгострокових депозитних вкладів залучити значні інвестиційні ресурси населення. Ці ресурси слід направити на створення новітніх високотехнологічних експортоорїєнтованих державних підприємств або з високою долею державної власності, які доцільно трансформувати у відкриті акціонерні товариства. Відсотки по цих депозитах, або ж суму самого вкладу після закінчення терміну за бажанням вкладника можна видавати акціями цих підприємств.

Альтернативою формування такого банку може бути створення державного пайового інвестиційного фонду.

8) Розвиток фондового ринку, у тому числі ринку державних цінних паперів. Розвиток фондового ринку паралельно із створенням державного інноваційного банку є важливим інструментом для залучення інвестицій з боку населення в нові виробництва.

П'ять ключових моментів: 1) емісія недержавних цінних паперів повинна дозволятися тільки з метою розширення виробництва під конкретний бізнес-проект; 2) державна експертиза надійності емітента і обгрунтованості бізнес-проекту з метою недопущення шахрайства; 3) обов'язкове страхування ризиків; 4) державний контроль за цільовим використанням інвестицій; 5) інтенсивне стимулювання з боку держави створення нових виробничих, передусім експортоорієнтованих, підприємств у формі ВАТ.

Сьогодні багато нарікань на податкову систему, яка за оцінками багатьох експертів є головним чинником тінізації української економіки та гальмом економічного розвитку. Що в цьому аспекті пропонує Всеукраїнська спілка вчених-економістів?

- Нами запропонована не маюча світових прецедентів податкова реформа. Повна відміна ПДВ, податку на прибуток і єдиного податку на малий бізнес. Замість цього ми пропонуємо введення 5%-го податку на купівлю, який сплачує споживач. Повна ліквідація будь-яких пільг на будь-які інші податки і збори. Експортне мито - 5% від вартості товару. Основні переваги відмови від ПДВ і податку на прибуток та введення податку на купівлю у розмірі 5% від вартості товару очевидні.

В умовах відсутності податків на підприємницький прибуток почнеться інвестиційний бум, зрозуміло, за умови, якщо буде забезпечена політична стабільність і передбачуваність держави. Неминуча істотна детінізація економіки, оскільки немає сенсу укривати ті податки, яких не існує, відповідно до бюджету повинно додатково надходити як мінімум 80 млрд. грн. до існуючого рівня податкових надходжень. Істотно скоротиться час і, відповідно, невиробничий персонал, необхідний для адміністрування податків, що дасть значну економію в загальнодержавному масштабі на рівні як мінімум в 15 разів нижче існуючих витрат, необхідних на адміністрування податків. Ця реформа слугуватиме економічним важелем для формування громадянського суспільства, що зміцнить демократичні основи держави. Проста людина, споживач, знатиме, що держава живе саме на її, простої людини, податок з купівлі, а не на податки які сплачують корпорації. Відповідно, проста людина буде вимогливіша до послуг, що надаються їй державою. Держава, у свою чергу, буде відповідальніша перед своїми громадянами. Введення податку на купівлю зробить низькорентабельними або взагалі нерентабельними багаторівневі корупційні канали розподілу з великою кількістю посередників і стимулюватиме розвиток реального сектору економіки.

Але чи можливо подолати корупцію, коли вона є стрижнем української держави?

- В умовах, коли країна знаходиться на межі економічного краху подальша перевага особистих мотивів над державними, яка і створює корупцію, здатна призвести до знищення самої держави. Коли істота, кров якою смокчуть паразити вмирає, гинуть і самі паразити. Враховуючи те, що корупціонери здатні до абстрактного мислення та відносяться до найбільш розумного біологічного виду, вони, вважаю, вже самі роблять певні висновки.

Аналіз досвіду стабільного економічного росту в деяких країнах, наприклад, післявоєнна Японія, сучасні Австралія та Ірландія, або подолання сучасної економічної кризи у США, говорить про те, що всім цим випадкам притаманний такий фактор, як громадянська солідарність. В Україні, на жаль, ми цього не бачимо. Чи можливо забезпечити стабільне економічне зростання або навіть подолання економічної кризи без чинника громадянської солідарності?

- На жаль - ні. Тільки в умовах абсолютної диктатури, якою, сподіваюсь, в Україні ніколи не буде, громадянська солідарність не потрібна.

Для того, щоб створити в Україні передумови для набуття суспільством громадянської солідарності, для початку власники і керівники українських підприємств повинні показати приклад цієї солідарності з простими робітниками. Дійсно, коли Японія долала післявоєнну кризу, США велику депресію і сучасну економічну кризу, керівники багатьох підприємств на період подолання кризи встановлювали собі зарплату на рівні простого робітника або навіть в 1$ на знак громадянської солідарності. Громадянська солідарність завжди була найважливішим чинником не тільки економічного росту, а і подолання кризових явищ. Якщо в умовах сучасної кризи усі її тяготи буде нести проста людина, а власники і топ-менеджери підприємств, політична еліта будуть і далі демонструвати прагнення до розкішного життя, апатія, що охопила сьогодні мільйони простих людей може призвести до нігілізму - повного заперечення існуючої дійсності, що, як наслідок, може призвести до зміни державного устрою.

Говорячи про сучасні проблеми не можливо обійти тему державного бюджету. Міжнародні фінансові організації, у тому числі МВФ, вимагають від України бездефіцитного бюджету. Експертами прогнозується дефіцит від 40 до 100 млрд. грн. Чи можливе взагалі прийняття в 2010 році чи наступними роками бездефіцитного бюджету?

- Цілком можливо, якщо відмовитись від політики вічного популізму, розкрадання державного майна і деребану коштів платників податків.

Я не вірю в благі наміри міжнародних фінансових установ по відношенню до України, але їх вимоги до бездефіцитного бюджету правильні. Прийняття бездефіцитного бюджету не просто можливо, але і вкрай необхідно. Життя в борг сьогодні вбиває і країну, і українців.

Істотно скоротити державні витрати можливо за рахунок їх раціоналізації і жорсткого припинення технологій відкатів. Окрім цього, враховуючи абсурдність нескінченного зростання чисельності державного апарату управління при паралельному скороченні чисельності населення, і шкоду, що наноситься національній економіці від надмірної бюрократизації, а, відповідно, уповільнення економічних процесів, необхідно і доцільно максимально скоротити чисельність державного апарату управління і витрати на його утримання.

В цьому аспекті заслуговує на позитивну оцінку намір Президента України Віктора Януковича скоротити на 20% апарат державного управління і активно боротися з корупцією. Але, вважаю, що скорочення чисельності державного апарату не на 20%, а вдвічі, мало б ще більше користі для країни, тому Президенту не слід буде зупинятися на досягнутому.

Якщо в Україні все ж таки настане політична стабільність і буде запроваджено довгострокову стратегію національного економічного розвитку, чи буде гарантія того, що після чергових виборів, ця стратегія буде виконуватись надалі?

- В умовах сучасної політичної системи і державного устрою жодних гарантій немає.

Різноманітні стратегії протягом всіх років української незалежності приймалися регулярно. Те, що всі вони були або економічним безглуздям, або віддзеркалювали чиїсь конкретні бізнес-інтереси, про це мова не йде. Але не одна з них не була реалізована навіть на 1%! Від мільйонів гривень, які було витрачено на розробку цих «стратегій», крім викинутих на сміття тон паперу нічого не залишилось. Економічна політика «мильних кульок».

Щоб забезпечити дійсну стабільність стратегічного реформування української економіки Всеукраїнська спілка вчених-економістів пропонує створити незалежну Національну економічну раду, склад якої не повинен змінюватись протягом усього періоду реалізації стратегії. Зрозуміло, що для цього необхідно внести відповідні зміни до Конституції. Подібний орган був створений в післявоєнній Японії і забезпечив її економічне диво.

Саме Національна економічна рада, а не дилетантський парламент, повинна визначати економічну стратегію країни і контролювати етапи її реалізації. До складу Ради повинні увійти представники Президента України, Верховної Ради України, Кабінету міністрів України, Національної академії наук України, Всеукраїнської спілки вчених-економістів, Української спілки промисловців і підприємців і представники найбільших корпорацій. Постанови Ради повинні мати силу закону без права будь-якого вето. В той же час, усі проекти законів, що впливають на економіку країни, повинні проходити обов'язкову попередню експертизу в Національній економічній раді на предмет відповідності Національній стратегії економічного розвитку і без її схвалення не мати права на подальше проходження.

Враховуючи те, що необхідним і найважливішим чинником економічного зростання є досягнення консенсусу між гілками влади, бізнесом і суспільством у відношенні до подальшого економічного курсу, а сьогодні в цьому аспекті в країні панує тотальна недовіра, створення незалежної Національної економічної ради є вкрай актуальним питанням.

Ви вважаєте, що українське економічне диво дійсно можливе?

- Саме так. Я романтик з прагматичним підходом.

Запропоновані Всеукраїнською спілкою вчених-економістів першочергові антикризові заходи є стартовими позиціями для реалізації Концепції українського економічного дива, яку розроблено нашою організацією. В комплексі з перетвореннями, спрямованими на структурну перебудову економіки, реформами в інвестиційно-інноваційній політиці, пенсійною реформою, інституціональними змінами, реформами в системі державного управління, в сферах освіти, охорони здоров'я, правового захисту та інших напрямах, визначених Всеукраїнською спілкою вчених-економістів у рамках розробки Стратегії соціально-економічного розвитку України «Нова економіка», їх реалізація дозволить не просто стабілізувати економічну ситуацію, а і забезпечити в довгостроковій перспективі інтенсивне економічне зростання, високий рівень життя населення і вивести Україну на передові рубежі у світовій економіці.

Українське економічне диво цілком можливе. Але чи спроможна буде його здійснити сучасна політична еліта? На це у мене поки є великий сумнів.